ДНЗ 'Великобілозерський професійний аграрний ліцей'

 

Пам'ять веде нас у спогади

до Дня пам’яті жертв голодомору



 

 

     Завжди поруч з хлібом стояло життя... Життя... Що може бути прекрасніше, дорожче за життя? А лежить через життя безліч доріг – дорога честі, дорога правди, зла, жорстокості, насилля, підлості... Хто яку обере. Серед безлічі доріг – є дорога Пам’яті. Поросла терном вона. Загубилася на життєвих просторах. А разом із нею загубилася і наша душа в пустоденні. Але, нарешті, пізнавши свою історію, ми повертаємо її із забуття. Протягом тижня в ліцеї проходили заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору. 26.11.2014 року зранку в актовій залі всі учні ліцею побачили стіл, накритий скатертиною а на ньому – хлібина, запалені свічки, композиція із колосків. Так і почався урок-реквієм пам’яті жертв Голодомору, яку організувала учнівська Рада ліцею та викладач спецдисциплін.

     Пам'ять! це вона веде нас у спогади, де переплелись горе, сльози, кров, життя і смерть. “Де кожен день в поєдинку”, “Життя” чи “Смерть” перемагала “Смерть”.

     Пекельні цифри та слова

     У серце б’ють, неначе молот.

     Немов прокляття ожива

     Рік 33. Голод... Голод...

   Цього дня ми, звернулись до книги Пам’яті – історичних свідчень, спогадів очевидців, листів – прохань, листів – спогадів, спробували збагнути що то було!

    У 1933 році був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні потопу, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду лягло у могили – старих, молодих та дітей, і ще ненароджених у лонах матерів.

    А чи була того року весна? Чи прилетіли до знайомих людських осель довірливі лелеки? Чи співали травневими ночами солов’ї? Ніхто того не пам’ятає сьогодні, а ми спробували згадати... Присутні переглянули літературно-музичну композицію “Ці трагічні тридцять ... чорні” Ведучі розповідали про жахливі події тих днів, зачитували свідчення записані учнями, читці читали вірші... Тривожна музика супроводжувала виступи. На сцену виходили три жони України: образ дівчини України, Україна козацька, Україна- Київська Русь, які  уособлювали згорьовану Україну...

     На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня півголосом: - “їсти, їсти, їсти...” Затамувавши подих, глядачі дивилися на хлопчину, який стояв на колінах перед іконою і благав у Бога хоча б шматочок хліба. Учень Линцов Владислав зумів так передати почуття голодного хлопчика, що присутнім ставало моторошно.

     Світ мав розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернулася від того, що було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй належить. І ми ходимо по цій землі з своїми тривогами і надіями. Ми, єдині спадкоємці всього, що було. Не тільки згадали ці трагічні часи, а й пом’янули всіх жертв голодоморів хвилиною мовчання, молитвою Катерини Мотрич, запаленими поминальними свічками та хлібом.

     В заходах до Дня пам’яті жертв Голодомору взяла участь учнівська рада ліцею та педпрацівники. Виховні години, бесіди, покладання квітів до меморіалу жертв Голодомору, тематична виставка свідчень, то наша сьогоднішня пам'ять, хоча із запізненням у кілька довгих десятиліть, про великомучеників нашої історії. Пом`янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

 

Нагорна С.М.

викладач

ДНЗ “Великобілозерський

професійний аграрний ліцей”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Создан 17 дек 2014



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником